ОБРАЗ СМЕРТІ В РОМАНІ ЖАНА-ПОЛЯ САРТРА «НУДОТА»

Анотація

У статті ми розглядаємо низку важливих концепцій трактування смерті в романі Жана-Поля Сартра «Нудота». Розглядаючи питання смерті, ми звернули особливу увагу на неможливість вповні розкрити природу цього явища з позиції звичайного чи узагальненого людського досвіду. В нашій статті приділяється увага екзистенціальній концепції смерті, яку почасти сформував, почасти сповідував і впроваджував сам Жан-Поль Сартр у своїх творах. Представлені низка цитат із роману «Нудота», що ілюструють філософські погляди Жана-Поля Сартра на здатність людини переосмислити індивідуальні, колективні та трансцендентні уявлення про природу переходу з живої природи у неживу. Порушується питання про своєрідну етику вбивства та самогубства в романі «Нудота». Особлива увага приділяється концепції самогубства, що має доволі незвичну авторську інтерпретацію у представників екзистенціалізму, яскравим представником якого є Жан-Поль Сартр. Показано, що самогубство в інтерпретації письменника не містить звичних обрисів, оскільки воно тлумачиться з позиції нездатності уникнути «зайвих речей» у світі. Ще більш революційна позиція щодо вбивства – воно позиціонується з токи зору «вивільнення від існування», як «благодійний вчинок». Абсурдність тверджень Жана-Поля Сартра спричинена переосмисленню парадигми «заручників буття», що нездатні самостійно зробити правильний вибір і мають «бути вдячні» тим, хто вкоротить їм віку. Ця парадигма має екзистенціальну природу, що переосмислюється через переосмислення тягаря вибору людиною. Актуальність нашого дослідження зумовлена неминучістю проблеми смерті протягом всієї історії людства. Доведено, що Жан-Поль Сартр здійснив значний прорив в осягненні таємниці смерті. Пропонується низка аспектів осмислення теми смерті: смерть в історичному минулому, смерть у майбутньому, вбивство, суїцид тощо. Виконано огляд деяких наукових розвідок про життя та творчість письменника та щодо теми смерті. Продемонстровано, що смерть позбавлена суто негативного звучання, оскільки її природа лише відтворює загальну невпорядкованість. Сартр вважає, що сама ж невпорядкованість базується не на природі хаосу, а на неспроможності людиною охопити весь масив подій. Зазначається, що примітивізація смерті не сприяє осягненню її природи, а лише робить її більш незрозумілою.