Артпростір

ГРАФІЧНА ТА ЖИВОПИСНА ТВОРЧІСТЬ МОЛДОВСЬКОГО ХУДОЖНИКА ІОНА СФЕКЛИ

2024-03-27T18:05:00+00:00

Художник Іон Сфекла (19.11.1941-27.05.2020 рр.) створив чимало цінних робіт у різних техніках графіки та станкового живопису. Паралельно з творчою діяльністю працював викладачем у Республіканському коледжі образотворчих мистецтв «Alexandru Plămădeală» у Кишиневі. Беручи участь у різноманітних виставках, творчих таборах, міжнародних та всеукраїнських, художник Іон Сфекла проявив себе як талановитий автор тематичних композицій, пейзажів, натюрмортів та портретів. Великою виразною силою володіють його акварельні пейзажі й офорти, а також ескізи ілюстрацій, створені в тій самій техніці. У Національному художньому музеї Молдови зберігається серія офортних композицій, присвячених темі Міхая Емінеску, починаючи з 1983 р., які можна аналізувати як ескізи ілюстрацій, присвячених старому місту (Кишиневу), починаючи з 1991 р. У творчості митець прагнув філософськи підходити до обраних тем через асоціації, метафори та символи. Художник Іон Сфекла мав виразне, свіже і водночас раціональне мистецьке бачення, спромігся об’єднати зміст із пластичною формою, композицією та кольором. В основі його творчих пошуків – образи й обличчя людей, пейзажі, натюрморти, ритм і декоративізм, простота й стилізація, навіяні народною мудрістю й красою безпосередньої дійсності. Художник пройшов цікавий шлях від соцреалізму до абстрактного мистецтва, від живопису до графіки, зберігаючи у своїй творчості виразну чарівність емоцій. Творчість Іона Сфекли символізує художню вишуканість, поетичне відчуття природи та кольорів, уособлює дослідження графічних та живописних процесів у поєднанні з оригінальними композиційними ідеями.

«КОД ПЕРЕМОГИ»: ЖИВОПИС ОЛЬГИ КАРПЕНКО ЯК ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ХУДОЖНІХ ПРОЦЕСІВ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

2024-03-27T19:06:27+00:00

Сучасне мистецтво України має неоднорідний, досить стрімко пульсуючий характер. Його новітня історія формально починається в 1991 р., коли Україна почала писати власну історію мистецтва. Етапи розвитку сучасного українського мистецтва І чверті ХХІ ст. стали надзвичайно короткими. Крайній із них на сьогоднішній день має тривалість усього півтора роки – він розпочався 24 лютого 2022 р., із моменту повномасштабного вторгнення російських військ на територію України. Саме війна стала тим Рубіконом, який змінив ціннісні орієнтири художніх процесів України. Стаття є епізодичним оглядом творчої біографії київської художниці, живописця, дизайнера, науковця Ольги Карпенко доби воєнного часу. Мета цієї розвідки – доповнити картину творчого літопису Ольги Карпенко, акцентувавши причини, що спровокували зміну її стилістики та сюжетики. Їй притаманні всі переваги жанрового розмаїття – портрет, натюрморт, сюжетні композиції (різного спрямування), але найбільше уваги завжди притягував пейзаж – вільний, швидкий, етюдний, легкий. Але основною нотою, що завдає звучання всій творчості Ольги Карпенко з лютого 2022 р., стала нота війни. Зроблено компаративний аналіз стилістики живопису попередніх років, коли переважала світла палітра, фактурний живопис, імпресіоністичний вплив, із творчістю двох воєнних років, коли змінилася і сюжетика живопису, і колористика. Акцентовано причини цих змін, аналіз проведений на матеріалі виставки «Війна і перемога», яка пройшла у галереї «Хлібня» у травні-червні 2023 р. Висвітлено сюжетні полотна, портрети, пейзажі художниці, що створювалися впродовж 2022-2023 рр., проаналізовано особливості трансформації художньої мови, причини зміни стилістики. Зроблений акцент на колористиці, ритміці живопису. Виділено два полотна 2023 р. як візуалізацію «коду перемоги» в живописі Ольги Карпенко воєннного періоду.

ЕНКАУСТИКА ЯК ЖИВОПИСНА ТЕХНІКА ДРЕВНОСТІ: ТРАДИЦІЯ, ЩО ЗНИКАЄ

2024-03-27T19:10:18+00:00

У статті висвітлено особливості живописної техніки енкаустики та основні проблеми збереження цієї унікальної техніки у сучасному мистецтві України. Розкрито зміст поняття «енкаустика». Значну увагу приділено технологічним різновидам енкаустики як древнього живописного мистецтва. Так, про виразність і красу енкаустичної техніки писали ще античні автори, але, разом із тим, «восковий живопис древніх» виявився одною з таємничих технік. Насамперед, це пов’язано з тим, що самих енкаустичних творів зберіглося дуже мало, а опис технологій був майже відсутнім. Так, досліджуючи «фаюмські портрети», знайдені в 1887 р. у Середньому Єгипті (Фаюмський оазис), вдалося визначити, що погребальні маски були виконані в техніці енкаустики. Згадки про енкаустичні твори є ще в літературі часів імператорського Риму. В епоху Відродження розгадати тайну енкаустичного живопису намагався навіть Леонардо да Вінчі, але й у нього відомостей про дану техніку було вкрай мало. За описами складний технологічний процес доводилося розгадувати, тому майстри по крихтам збирали інформацію й методом експериментів втілювали цю техніку. Такими були перші етапи відродження енкаустики, яку ще називають восковим живописом, адже основу енкаустичних фарб складав віск. Довговічність даної живописної техніки забезпечувала, зокрема, наявність у складі енкаустичних фарб різних смол, льняної олії та фарбників натурального походження. Ці фарби під високою температурою наносилися пошарово на особливі ґрунти. Виняткова живописна значущість техніки енкаустики зумовила можливість її збереження й надала перспективу відродитися завдяки творчим пошукам митців ХХ ст. Живопис восковими фарбами відповідає всім вимогам сучасного монументального мистецтва поряд із фрескою і мозаїкою. Сучасні будівельні технології та матеріали дають широку можливість художникам-монументалістам вирішувати різноманітні художньо-пластичні завдання щодо застосування техніки енкаустики. Також у даній статті розглянуто роль енкаустики у сучасному станковому і монументальному мистецтві. Проаналізовано творчість сучасних майстрів України, що працювали в техніці енкаустики.

ОБРАЗ АННИ ЯРОСЛАВНИ У ПЛАСТИЧНИХ МИСТЕЦТВАХ: МИНУЛЕ Й СУЧАСНІСТЬ

2024-03-27T19:14:10+00:00

У статті зосереджено увагу на іконографії Анни Ярославни (близько 1032 р. – між 1075 і 1089 рр.), дочки Ярослава Мудрого (983 / 98-1054 рр.), яка була одружена з Генріхом I (1027-1060 рр.) і набула статусу королеви Франції. Дослідження побудовано з урахуванням найвідоміших портретів, створених митцями від доби Середньовіччя й до сьогодення у різних видах образотворчого мистецтва (скульптурі, живописі, графіці), нумізматиці. Достеменно не відомо, як виглядала князівна – збереглись доволі незначні свідчення про її зовнішній вигляд. В історичних хроніках першочергово відзначається рудий колір волосся молодої дружини Генріха І. Частіше підкреслюються риси характеру – доброта, щедрість, смиренніть, самовідданість. Прижиттєві портрети дочки Ярослава Мудрого викликають гарячі дискусії у наукових колах. Висувається гіпотеза, що у Софійському соборі (ХІ ст.) зображено синів, а не дочок Ярослава Мудрого. А на копії XVIII ст. з рисунку голандського художника А. ван Вестерфельда 1651 р. представлено інше подружжя – Володимира Святославича і його дружини Анни (хрестителів Русі) в супроводі восьми княжичів і княжон. Гравійовані та скульптурні портрети ХVІІ ст., попри модний образ епохи, виявляють певні характерні риси Анни Ярославни – худорлявість, загальну витонченість, видовженість овалу обличчя. Сучасні українські митці (В. Зноба, М. Зноба, Г.Севрук, В. Стельмах), відтворюючи образ Анни Ярославни, орієнтуються на загальновідомий гравійований образ фламандського художника Якоба де Бі (Jacobus de Bie) 1643 р. Разом із тим, кожний портрет вирізняється авторським рішенням і віртуозним володінням матеріалом. Представлена стаття є не тільки першою розвідкою, що охоплює образотворчі й історичні джерела. Зібраний матеріал засвідчує вагомий внесок національної історії у розвиток європейського політично-культурного простору, є демонстрацією єдності й дружніх стосунків між Україною і Францією.

ЕТНОМОТИВИ ЛЕВКАСІВ ОЛЕГА ДЕНИСЕНКА ЯК ПРОЯВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

2024-03-27T19:16:43+00:00

У статті розглянуто корпус робіт митця О. Денисенка в техніці левкас, сюжетною складовою яких є стилістично сформовані образи з закладеними етнічними мотивами. Розглядаються основні риси прояву самоідентифікації у творчих варіаціях та мистецьких експериментах митця. Національна ідентичність, традиції історії та культури народу відображаються завдяки орнаментальній та знаковій системі, що виступає інструментом образотворення. Приділено увагу розгляду пошуків нових образів, методів та зображальних технік у левкасі з метою підкреслення індивідуальної манери митця. Особливу увагу звернуто на стилізацію, унікальність образно-символічної мови та індивідуальний підхід у трактуванні культурних надбань. Визначені основні фактори впливу на формування загальної та особистісної національної ідентифікації, де мова, звичаї, обряди, традиції, архетипи та мистецтво є проявами національної ідентичності. Перехід від етнокультури до накопичення матеріальних і духовних цінностей, які виникли з появою писемності, визначають особливі ознаки культури. Ці ознаки свідчать про перехід від загальної ідентифікації до особистісної. Стаття має на меті дослідити основні сюжетні мотиви, пов'язані з національною самоідентифікацією, які присутні у творчому доробку О. Денисенка. В цьому контексті проаналізовано орнаментальні етномотиви та символізм художньої мови, використані художником у його творах. Актуальність збереження культурної спадщини та позиціонування національної ідентичності демонструється мовою мистецтва. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на виявлення особливостей символічної мови, що використовується митцем, пошуки нових образотворчих способів самовираження, включаючи аналіз використання метафор, своєрідного колориту, композиційних прийомів та інших елементів, що сприяють створенню характерного індивідуального стилю та комплексу засобів виразності у творчості митця.

ПОШУКИ ХУДОЖНІХ РІШЕНЬ В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ГРАВЮРІ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ

2024-03-27T19:19:39+00:00

У статті досліджуються пошуки художніх рішень в європейській гравюрі доби Відродження. Розглянуті технологічні, естетичні та соціальні причини виникнення цього нового виду мистецтва. Висвітлена різниця між техніками обрізної та різцевої гравюри на дереві та металі. Описані основні особливості та манери відомих майстрів різних національних шкіл репродукційної, творчої та книжкової гравюри. Гравюра на теренах Європи виникла на зламі XIV та XV ст. Вона мала свої технологічні прототипи, які існували й раніше. Для ксилографії – це штампи-печатки й вибійки, для різцевої гравюри – ремесло ювелірів, для офорта – майстерність зброярів. Але, як відбиток на папері зображення, вирізаного на спеціальній дошці чи витравленого на металевій пластині, вона з’являється тільки у наш час. Це співпало з розпадом середньовічного високосинтетичного типу мистецтва, зростанням бажання до більшого візуально точного зображення натури, інтересом до наукової перспективи, світської тематики. На відміну від живопису, гравюра приймала на себе якості символічності, абстрагованості. Крім того, гравюра відрізняється від інших видів образотворчого мистецтва особливою якістю – тиражністю. У другій половині XV ст.з’являються книги з ілюстраціями, які показують різні знаряддя або будову Сонячної системи, специфіку тих чи інших рослин, краєвиди міст. Тиражність гравюри сприяла шкидкому і зручному розповсюдженню знать. Так продовжувалося до середини XIX ст., коли з’явилася фотографія і фотомеханіка, які своїми функціями багато в чому замінили собою гравюру [4]. Але до того моменту саме гравюру завдяки її спроможнісю до тиражування можна вважати одним з інструментів прширення знань. Сьогодні, в епоху цифрових технологій, не зникає зацікавленість традиційними техніками гравюри. Вивчення і переосмислення здобутків попередніх періодів дає можливість розширити виражальні засоби мистецьких творів.

ПАМ’ЯТНИК Т. Г. ШЕВЧЕНКУ В М. ІРПІНЬ: ДО ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ

2024-03-27T19:23:24+00:00

Стаття присвчена пам’ятнику Тарасу Шевченку в м. Ірпінь роботи О. Сидорука та Б. Крилова (2017 р.). Тарас Григорович Шевченко – постать, яка вже давно в історії людства стала символом не лише геніальності, а й мужності, нескореності, надзвичайної чутливості до людського горя і страждань, великої любові до людей. Це чи не найбільше шанована постать у сучасній Україні та далеко за її межами. Секрет такої глибокої шани цієї незвичайної людини, що вийшла з народних глибин, його унікальність у тому, що в творах Шевченка в концентрованому вигляді втілилася душа українського народу, пристрасна любов до рідної землі – неньки України. Велич Тараса Григоровича, його значення в боротьбі за волю, за людську гідність, для розвитку культури, для виховання людяності яскраво висвітлена в спогадах багатьох його сучасників та в висловлюваннях інших видатних діячів культури. Відомо, що серед діячів культури світу найбільше пам’ятників має саме Т. Г. Шевченко. Природно, що значна частина їх знаходиться в Україні. Кількість громад населених пунктів, які бажають мати образ Тараса Григоровича, постійно зростає навіть зараз, особливо після того, як Україна здобула незалежність. Такою громадою стали і мешканці міста Ірпеня на Київщині, де в серпні 2017 р. на центральній площі, перед приміщенням міської ради з’явився монумент (скульптурний комплекс) на честь генія поета і художника Тараса Григоровича Шевченка. Мета даної статті – пригорнути увагу до одного з найбільш вдалих нових пам’ятників Тарасу Шевченку на території України.

Робота О. Сидорука та Б. Крилова, як і всі попередні твори митців, відрізняється від існуючих на цю тему глибиною задуму, оригінальністю, майстерністю виконання і за всіма характеристиками відповідає особі, якій створюється пам’ятник. Стаття містить характеристикку загальної концепції пам'ятника, опис та трактування всіх основних деталей композиції.

ТЕХНОЛОГІЇ ВІРТУАЛЬНОЇ ТА ДОПОВНЕНОЇ РЕАЛЬНОСТІ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХІ СТОЛІТТЯ: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД

2024-03-27T19:25:58+00:00

У статті проаналізовано історію досліджень VR/AR у сфері мистецтва та дизайну в наукових публікаціях ХХІ ст. Використання віртуальних просторів для презентації творів мистецтва та підвищення зацікавленості відвідувачів не є чимось новим у культурному просторі, з цим експериментували багато людей. VR також дедалі частіше, хоча все ще залишаючись радше експериментальною новинкою, використовується як інструмент для викладання та/або вивчення мистецтва та історії, рідше – технічних дисциплін, як інженерія чи фізика. Проте досліджень, орієнтованих виключно на мистецтво, досить мало, частково через те, що прикладів використання VR/AR у мистецьких та дизайнерських проектах не так багато, принаймні поки що, проте існує низка різноманітних експериментів — від суміжних із психологією до тих, що знаходяться на межі мистецтва та ІТ. Для цілей цієї статті питання відмінності між «справжньою VR» (цілком 3D-інтерактивним світом, який можна відвідати за допомогою VR-обладнання), віртуальними середовищами, які не потребують VR-обладнання, та різними типами штучної і змішаної реальності, а також відмінності між ними, особливо коли йдеться про художнє використання, швидше за все, будуть залишені для окремого обговорення. У фокусі даної статті питання, як світ мистецтва використовував, розвивав і, зрештою, прийняв свободу і нові форми самовираження, дозволені технологіями віртуальної, доповненої і змішаної реальності. Оскільки найбільш помітні та експресивні твори і, що важливіше, наукові дослідження цих творів з'явилися у XXI ст., ми обмежимо наш огляд робіт, присвячених мистецтву, цим періодом. Роботи, розглянуті в цій статті, поділяються на чотири різні категорії, кожна з яких має власну загальну дослідницьку мету, яку більшість статей всередині однієї групи поділяють між собою: віртуальні музеї або галереї та збереження культурної спадщини, мистецькі твори та імерсивна типографіка, освіта, поведінкові дослідження на основі взаємодії глядача з твором мистецтва. Якщо перші три категорії добре зрозумілі, коли йдеться про корисність результатів досліджень і самих експериментів, то четверта є надзвичайно корисною як відносно простий і універсальний спосіб «передбачити» поведінку глядача за різних обставин як для власників галерей, так і для художників (планування галереї, освітлення, композиція творів мистецтва, кольоровий контраст між творами тощо).

ОСОБЛИВОСТІ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРЕСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В СУЧАСНОМУ МИСТЕЦЬКОМУ ПРОСТОРІ: ПИСЬМЕННИЦТВО, ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО, ОЗВУЧУВАННЯ

2024-03-27T19:27:56+00:00

Ця стаття аналізує багато аспектів, пов'язаних зі стрімким розвитком штучного інтелекту, який використовує нейронні мережі для створення багатьох корисних речей. У статті розповідається про те, що таке штучний інтелект, дана коротка історія його розвитку та деякі методи, які він використовує. Описано AI-генерацію зображень, яка є досить популярною зараз, оскільки відкриває можливості, про які художники мріяли протягом тривалого часу. У світі образотворчого мистецтва АІ-алгоритми надихають художників, пропонуючи свіжі перспективи, стилі та техніки. Тут описано основні переваги використання такого AI, чому він раптово став популярним, приблизно пояснено алгоритм його роботи, як користувачі можуть ним користуватися, а також названо найпопулярніші інструменти. Також описані слабкі сторони таких генераторів зображень, такі як фактично низьке розуміння зв'язку «слово-об'єкт», йому важко зрозуміти абстрактні речі, такі як переносні значення, і важко зрозуміти, що саме автор хоче згенерувати. У статті також описується використання нейронних мереж у сфері письма. У сфері письменництва інструменти на основі AI допомагають створювати сюжети, розробляти персонажів і навіть створювати цілісні статті або оповідання. Вони можуть використовуватися як допоміжний інструмент для пошуку правильних формулювань або покращення стилю письма, а також для написання повноцінних історій або, принаймні, допомоги авторам у створенні перших начерків. За допомогою експериментального TaleBrush можна також представити передові техніки письма у легко редагованій візуальній формі, що може дуже допомогти як початківцям, так і професіоналам у сфері письменництва. І не тільки це, але й створення правдоподібних персонажів за допомогою чат-ботів або покращення мовного перекладу. AI може зробити революцію в озвучуванні, надаючи реалістичні та різноманітні голоси, згенеровані штучним інтелектом, відкриваючи нові можливості для створення персонажів. Озвучування – ще одна сфера, яка значно виграє від використання AI, оскільки дозволяє створювати цілі пісні та альбоми лише за допомогою Vocaloids, озвучувати фільми та ігри за допомогою VoiceVox, а також створювати та редагувати подкасти за допомогою AI-синтезаторів, що швидко навчаються. На завершення було описано майбутнє AI-інструментів, таких як просунутий відеомонтаж, допомога з програмуванням і можливість створювати повністю згенерований і живий уявний світ в іграх з живими NPC, що раніше було просто неможливим.

ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ СИМВОЛІЗМУ В ЯПОНСЬКОМУ ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ ПЕРІОДУ ЕДО

2024-03-28T14:40:10+00:00

Стаття присвячена дослідженню художніх особливостей символізму в японському образотворчому мистецтві періоду Едо (1603-1868 рр.). Здійснюючи аналіз цього періоду, автор досліджує використання природних символів, зокрема квітів і птахів, у творчості митців, а також розглядає символіку певних сезонів та її вплив на образотворчу практику. У роботі акцентується увага на використанні кольорів та їх значенні в контексті передачі емоцій та атмосфери. Вивчаються зображення міфологічних істот, таких як дракони та феї, та їх роль у вираженні духовних концепцій. Додатково розглядається використання геометричних форм і їхній символічний зміст у філософському контексті. Автор аналізує також використання предметів побуту та їх внесок у створення алегоричних зображень. Це дослідження спрямоване на розкриття важливості символізму в японському образотворчому мистецтві періоду Едо та виявлення його впливу на культурний, філософський та естетичний контекст того часу. Аналізуються використання природних символів, сезонної та колірної символіки як засоби метафоричного вираження понять. Звертається увага на вплив міфологічних істот на художні твори цього періоду та використання геометричних форм для передачі космічних і духовних аспектів. Також досліджується роль символіки предметів у формуванні додаткового змісту в мистецтві. Основна мета статті – вивчити значення символізму в японському мистецтві періоду Едо та його вплив на культурний та художній контекст того часу. Також аналізується символіка предметів та її роль у формуванні подвійних значень і додаткового смислу в творах мистецтва.

ДИЗАЙН ІНТЕР’ЄРУ В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

2024-03-28T14:38:14+00:00

Мета статті – дослідити особливості впливу дизайну інтер’єру на особистість дитини дошкільного віку. Дошкільний навчальний заклад – це унікальне місце, де діти проводять більшу частину свого часу. Тут відбуваються навчання та відпочинок, розвиток і становлення особистості. Діти проводять значну кількість часу в дитячих садках, і середовище, в якому вони знаходяться, може мати значний вплив на їхній фізичний та інтелектуальний розвиток. Добре спроектований дитячий садок може створити привітну та піклуючу атмосферу, яка може заохотити до навчання, дослідження та розвиткуСаме тому важливо створити затишне, комфортне, а головне – безпечне – місце. Одна з основних проблем – це висвітлення безпечного та привабливого інтер’єру, який не зашкодить особистості дошкільного віку та навколишньому середовищу. З’ясовано, що при формуванні інтер'єрів дошкільного навчального закладу, дитячого садка, необхідно керуватися винятково якісними та екологічними матеріалами для навколишнього середи дитини для запобігання різних видів захворювань, алергій та для зручного і приємного перебування в даному закладі. Дизайн інтер'єру в дитячих садках є дуже важливою складовою для забезпечення здорового та щасливого розвитку дітей. При виборі дитячого садку батьки звертають увагу на багато факторів, включаючи безпеку, комфортність, навчальну програму та зручне розташування. І дизайн інтер'єру також відіграє важливу роль у створенні сприятливого середовища для розвитку дитини. дизайн інтер’єру дошкільних навчальних закладів відіграє важливу роль у створенні безпечного, функціонального, естетичного та комфортного середовища для дітей. Враховуючи такі фактори, як освітлення, колір, меблі та планування, дошкільні навчальні заклади можуть створити позитивний, привабливий та сприятливий простір для навчання та росту маленьких дітей, яке може мати значний вплив на розвиток та благополуччя дитини.

ТЕНДЕНЦІЯ «ЯСКРАВОГО МІНІМАЛІЗМУ» У СУЧАСНОМУ ГРАФІЧНОМУ ДИЗАЙНІ

2024-03-27T19:33:26+00:00

Дизайн формує навколишнє середовище, принаймні візуальне оточення. Впливає на все, що ми бачимо: вулиці, інтер’єри, телебачення, літературу, соціальні мережі, торгівельні площі, зовнішню рекламу. Так завжди було, так є і так буде. Якщо очі відкриті, ми бачимо. Час міняє сприйняття, з плином часу змінюються і тенденції. У тренді антибрендінг. Він може здаватися нерозумним, але багато брендів приймають цю тенденцію, щоб продемонструвати автентичність і релевантність. Google в останні роки не дарма спростив свій логотипи за допомогою шрифтів, дизайнери брендів і цифрові художники одночасно експериментують із кольором та типографікою. Інструменти штучного інтелекту з’явилися в багатьох галузях, від охорони здоров’я до розваг, і вони також почали впливати на світ дизайну. ШІ-генератори тексту та зображення тепер можуть створювати приголомшливі твори мистецтва. І саме через це фахівці що працюють у різних галузях творчої діяльності трохи напружились, тоді як лінивці зраділи. Захоплюючі дослідження можливостей градієнтів і розробок із нерегулярними та багатоколірними сумішами актуальні зараз у середовищі творчої спільноти. Яскравий мінімалізм привносить грайливу енергію в проект без шкоди для дизайну. Ця тенденція поєднує мінімалізм із максималізмом, дозволяючи дизайну зберігати витонченість, водночас маючи унікальну відмінність. Але є ще один аспект, що вплинув на процес останніх років. Пандемія прийшла з цілим рядом правил і обмежень. Але коли ми, нарешті, повертаємось до нормального життя, дизайнери експериментують із нашим колективним відчуттям нової свободи. Створення дизайну бренду вимагає просити своїх клієнтів заповнити анкету. Саме вона її запитання про бізнес-цілі, цінності, характер, цільову аудиторію, конкурентів і все, що допоможе нам зрозуміти їхню стратегію. Метою даної розвідки є акцентувати основні тенденції сучасного графічного дизайну з урахуванням особливостей періоду останніх кількох років та виклаків сучасних реалій.

АЛЕГОРИЧНІ МАПИ ЯК КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ФЕНОМЕН ДОБИ БАРОКО

2024-03-27T19:34:57+00:00

Дана стаття є органічним продовженням попередніх штудій, присвячених картографії як окремому специфічному різновиду мистецтва, самостійному самобутньому культурно-мистецькому феномену. Метою даної роботи є аналіз основних типів та особливостей функціонування алегоричних мап. Основну увагу періоду бароко як найбільш плідному етапу концентрації польсько-українськиї історичних і культурних зв’язків, способу налагодження діалогу й вибудовування співпраці. Така карта позиціонується як інструмент збереження національної та культурної ідентичності українців. Висвітлено аналоги та прототипи історичних алегоричних карт, що презентовані як артефакти, прояв художнього генію митців минулого. Проаналізовано низку творів графічного мистецтва та певних прикладів каліграфії – естампів, картографічних каліграфічних написів, розглянуто їх роль та особливості застосування при створенні та оздобленні алегоричних карт, які акцентують особливості, специфіку того чи іншого регіону, можуть сприяти створеню повного характерного портрету особистості правителя. Акцентовано, що синтез стилізованої мапи міста, графічних зображень і картографічних каліграфічних написів за допомогою інструментарію символічної мови презентувати карту як своєрідне інформаційне свідоцтво про географічні знання людства, водночас дає можливість сприймати мапу як витвір графічного мистецтва. Хронологічні межі дослідження – XVII-XVIII ст., один з найплідніших періодів з огляду на виникнення нових феноменів у полі мистецтва, активізації культурно-мистецьких зв’язків та взаємовпливу кількох національних традицій. Стаття є одним з небагатьох екскурсів у картографію як самобутній вид мистецтва, якому надано самостійного значення, і серед подальших перспектив вивчення можна поставити питання національних особливостей українського доробку в галузі картографії, яка постає синтезом мистецтва графіки та каліграфії.

МИСТЕЦТВО НА ЗАХИСТІ УКРАЇНИ (ДО ТВОРЧОСТІ ОЛЕКСАНДРА ЛИХОШЕРСТА)

2024-03-27T19:36:25+00:00

У статті розглянуто вплив сучасного народного мистецтва на формування патріотичних настроїв та психологічної підтримки бійців Збройних сил України, на коріння та походження народного мистецтва у боротьбі за незалежність України на прикладі творчості художника Олександра Лихошерста. Сьогоднішня культурно-мистецька арена є дуже неоднорідним явищем – домінанти художніх процесів різко змістились. Військовий стан, воєнні дії держави спонукали творчу спільноту змінити систему цінностей – перелаштуватися на іншу сюжетику, образний ряд. Домінує агітаційне мистецтво – щоденна реальність диктує творчим особистостям необхідність шукати шляхи психологічної підтримки тих, хто боронить кордини держави з кінця лютого 2022 р. Завданням дослідження є можливість позиціонування мистецтва на прискорення перемоги України у війні з російськими загарбниками, розгляд мистецтва як методу підйому патріотичних настроїв населення, на агітацію, моральну підтримку українських воїнів, що аналізується на прикладі робіт київського художника-живописця Олександра Лихошерста. Акцентовано зміни домінант у культурно-митсецькому полі сучасної України, причиною яких є військова агресія. Акцентовано війну як причину кардинальної зміни сюжетного ряду творчості українських художників. Висвітлено провідні характеристики творчості Олександра Лихошерста, дано стислий екскурс у становлення його творчого шляху. Наведені окремі приклади творчості митця, характеризовано вплив тих феноменів, які мали значення для формування його творчої мови. Акцентовано сюжети, образи, принципи створення основних композицій, що мають попит у середовищі воїнів, що є основними замовниками ообіт худооржника. Проведено паралелі з творчістю митців, що вплинули на формування стилістики творчості живописця. Народна картина, наїв позиціоновані як домінуючі явища, на яких плекав своє мистецтво О. Лихошерст.

ВІЗУАЛЬНА КУЛЬТУРА РЕЖИСУРИ АВТОРСЬКОГО ФІЛЬМУ

2024-03-27T19:37:53+00:00

Метою статті є визначення режисерського інструментарію дизайну кадру у візуальній культурі авторського фільму. У розробці теми було застосовано комплексний підхід, використано методи систематизації, порівняння, верифікації, компаративного й текстологічного аналізів. Аналітичний метод та метод образно-стилістичного аналізу у своїй єдності, було скеровано до розгляду мистецтвознавчого аспекту проблеми. Проаналізовано статті і монографії вчених, які досліджували особливості візуальної культури екранних мистецтв. Зʾясовано, що дослідники схильні до думки, що режисери авторського кіно здійснюють експерименти у сфері зображальної форми. Розглянуто взаємозвʾязок і взаємовплив фотографічного та аудіовізуального мистецтва. Виявлено, що зображення в екранних мистецтвах є результатом колективної праці і має колективне авторство. Особливості візуальної культури авторського фільму простежено на прикладі кінострічок Юрія Іллєнка. Доведено, що візуальна культура авторського фільму безпосередньо залежить від світогляду режисера. Виявлено характерні ознаки авторського фільму, обґрунтовано домінування уваги режисерів-авторів до специфічного погляду митців на світ, створення власної субʼєктивної картини світу, пошук власної візуальної мови, презентації авторської екранної форми. Проаналізовано візуальну культуру авторського фільму та показано, що зображення, дизайн кадру є основним носієм кінематографічної виразності. Уточнено, що систему виразних засобів і прийомів зображальної культури авторського фільму складають: композиційна побудова кадру; динаміка руху кіноапарату; знімальні ракурси; монтажні ходи; звукові, світлові, колористичні рішення; предметно-матеріальне середовище кадру; мізансценування; дизайн кадру. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що режисерська творчість досліджується в контексті зображальної культури дизайну кадру і вперше постала предметом спеціального дослідження; доведено доречність використання системного методу у вивченні особливостей авторської пластичної кіномови; здійснено комплексний аналіз та виявлено особливості дизайну кадру в авторської фільмовій творчості.

ОБРАЗ СМЕРТІ В РОМАНІ ЖАНА-ПОЛЯ САРТРА «НУДОТА»

2024-03-27T19:39:26+00:00

У статті ми розглядаємо низку важливих концепцій трактування смерті в романі Жана-Поля Сартра «Нудота». Розглядаючи питання смерті, ми звернули особливу увагу на неможливість вповні розкрити природу цього явища з позиції звичайного чи узагальненого людського досвіду. В нашій статті приділяється увага екзистенціальній концепції смерті, яку почасти сформував, почасти сповідував і впроваджував сам Жан-Поль Сартр у своїх творах. Представлені низка цитат із роману «Нудота», що ілюструють філософські погляди Жана-Поля Сартра на здатність людини переосмислити індивідуальні, колективні та трансцендентні уявлення про природу переходу з живої природи у неживу. Порушується питання про своєрідну етику вбивства та самогубства в романі «Нудота». Особлива увага приділяється концепції самогубства, що має доволі незвичну авторську інтерпретацію у представників екзистенціалізму, яскравим представником якого є Жан-Поль Сартр. Показано, що самогубство в інтерпретації письменника не містить звичних обрисів, оскільки воно тлумачиться з позиції нездатності уникнути «зайвих речей» у світі. Ще більш революційна позиція щодо вбивства – воно позиціонується з токи зору «вивільнення від існування», як «благодійний вчинок». Абсурдність тверджень Жана-Поля Сартра спричинена переосмисленню парадигми «заручників буття», що нездатні самостійно зробити правильний вибір і мають «бути вдячні» тим, хто вкоротить їм віку. Ця парадигма має екзистенціальну природу, що переосмислюється через переосмислення тягаря вибору людиною. Актуальність нашого дослідження зумовлена неминучістю проблеми смерті протягом всієї історії людства. Доведено, що Жан-Поль Сартр здійснив значний прорив в осягненні таємниці смерті. Пропонується низка аспектів осмислення теми смерті: смерть в історичному минулому, смерть у майбутньому, вбивство, суїцид тощо. Виконано огляд деяких наукових розвідок про життя та творчість письменника та щодо теми смерті. Продемонстровано, що смерть позбавлена суто негативного звучання, оскільки її природа лише відтворює загальну невпорядкованість. Сартр вважає, що сама ж невпорядкованість базується не на природі хаосу, а на неспроможності людиною охопити весь масив подій. Зазначається, що примітивізація смерті не сприяє осягненню її природи, а лише робить її більш незрозумілою.

ПОВЕРНЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ УКРАЇНИ: ДОВГИЙ ШЛЯХ ДОДОМУ

2024-03-27T19:40:42+00:00

Здійснено аналіз різноманітних аспектів повернення культурних цінностей українських. У статті аналізується діяльність Київського університету імені Бориса Грінченка спільно з Архів-Музеєм Української Вільної Академії Наук у США у 2009 р. Висвітлено, що архівні матеріали та особисті речі родини Косачів були передані з Фондів Архіву-Музею Української Вільної Академії Наук до Науково-дослідного інституту Лесі Українки. Вказано, що у 2010 р. була розроблена концепція та запроваджено перший етап інформаційної системи «Культурні цінності України», що включала вісім реєстрів культурних цінностей: втрачених часом та в результаті Другої світової війни (бібліотеки, музеї); повернутих у Україну; пов’язаних із історією українського народу, що перебувають за межами України; національного розшуку; розшуку за запитами інших держав; конфіскованих культурних цінностей; предметів зі свідоцтвом на вивезення (тимчасового) з України. Зазначено, що в цей період також було проведено виставки, культурологічні проєкти, презентації та обговорення, пов'язані з поверненням українських культурних цінностей. Після припинення діяльності Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон у 2011 р. було створено Відділ контролю за переміщенням культурних цінностей у Міністерстві культури України. Важливо, що, незважаючи на обмеження фінансування через економічну кризу, відбувалася робота щодо пошуку культурних скарбів і підтримки співпраці з українською діаспорою. У статті також висвітлено ініціативи щодо повернення скіфського золота та складний процес повернення культурних артефактів до України. Аналізується довготривала судова боротьба в цьому питанні. Також проводилася методична робота з установлення конкретних норм проведення експертизи культурних цінностей, що вів до затвердження Методичних рекомендацій із проведення державної експертизи культурних цінностей Міністерством культури України в 2019 р. Особливо важливі контакти зі Сполученими Штатами Америки та Німеччиною в царині повернення культурних цінностей.