АЛЕГОРИЧНІ МАПИ ЯК КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ФЕНОМЕН ДОБИ БАРОКО

Анотація

Дана стаття є органічним продовженням попередніх штудій, присвячених картографії як окремому специфічному різновиду мистецтва, самостійному самобутньому культурно-мистецькому феномену. Метою даної роботи є аналіз основних типів та особливостей функціонування алегоричних мап. Основну увагу періоду бароко як найбільш плідному етапу концентрації польсько-українськиї історичних і культурних зв’язків, способу налагодження діалогу й вибудовування співпраці. Така карта позиціонується як інструмент збереження національної та культурної ідентичності українців. Висвітлено аналоги та прототипи історичних алегоричних карт, що презентовані як артефакти, прояв художнього генію митців минулого. Проаналізовано низку творів графічного мистецтва та певних прикладів каліграфії – естампів, картографічних каліграфічних написів, розглянуто їх роль та особливості застосування при створенні та оздобленні алегоричних карт, які акцентують особливості, специфіку того чи іншого регіону, можуть сприяти створеню повного характерного портрету особистості правителя. Акцентовано, що синтез стилізованої мапи міста, графічних зображень і картографічних каліграфічних написів за допомогою інструментарію символічної мови презентувати карту як своєрідне інформаційне свідоцтво про географічні знання людства, водночас дає можливість сприймати мапу як витвір графічного мистецтва. Хронологічні межі дослідження – XVII-XVIII ст., один з найплідніших періодів з огляду на виникнення нових феноменів у полі мистецтва, активізації культурно-мистецьких зв’язків та взаємовпливу кількох національних традицій. Стаття є одним з небагатьох екскурсів у картографію як самобутній вид мистецтва, якому надано самостійного значення, і серед подальших перспектив вивчення можна поставити питання національних особливостей українського доробку в галузі картографії, яка постає синтезом мистецтва графіки та каліграфії.