МОТИВ ВТРАЧЕНОГО ДОМУ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ЖИВОПИСІ

Анотація

У статті досліджується, як сучасні українські художники показують втрату дому та травму війни в своїх творчих роботах. З початком повномасштабного вторгнення, простір який був безпечним в загальному розумінні, перетворився на місце найбільшої вразливості. Митці зосереджуються не тільки на прямій фіксації бойових дій, але і на зміненому та зруйнованому просторі. На прикладі робіт трьох художників, Іллі Ярового, Олега Шупляка та Данила Шупляка проаналізовано підходи цих митців до цієї теми. У триптиху І. Ярового «Відбитки війни. Дзеркало Ірпінь» показано вторгнення війни в особистий простір через вцілілі деталі побуту, закопчені шпалери, уламок дзеркала. У серії О. Шупляка «Очі війни» – зруйновані багатоповерхівки, де живими свідками є очі, що дивляться на глядача, формуючи образ колективного болю. Акварелі Д. Мовчана показують сакралізацію травмованого простору. Зроблено висновок, що сучасне українське мистецтво не просто фіксує руйнування стін, а створює пам’ять про духовну стійкість. Зруйнований дім став не лише уособленням спільної трагедії, а й сильним інструментом українського спротиву.