ПОШУКИ ХУДОЖНІХ РІШЕНЬ В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ГРАВЮРІ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ

Анотація

У статті досліджуються пошуки художніх рішень в європейській гравюрі доби Відродження. Розглянуті технологічні, естетичні та соціальні причини виникнення цього нового виду мистецтва. Висвітлена різниця між техніками обрізної та різцевої гравюри на дереві та металі. Описані основні особливості та манери відомих майстрів різних національних шкіл репродукційної, творчої та книжкової гравюри. Гравюра на теренах Європи виникла на зламі XIV та XV ст. Вона мала свої технологічні прототипи, які існували й раніше. Для ксилографії – це штампи-печатки й вибійки, для різцевої гравюри – ремесло ювелірів, для офорта – майстерність зброярів. Але, як відбиток на папері зображення, вирізаного на спеціальній дошці чи витравленого на металевій пластині, вона з’являється тільки у наш час. Це співпало з розпадом середньовічного високосинтетичного типу мистецтва, зростанням бажання до більшого візуально точного зображення натури, інтересом до наукової перспективи, світської тематики. На відміну від живопису, гравюра приймала на себе якості символічності, абстрагованості. Крім того, гравюра відрізняється від інших видів образотворчого мистецтва особливою якістю – тиражністю. У другій половині XV ст.з’являються книги з ілюстраціями, які показують різні знаряддя або будову Сонячної системи, специфіку тих чи інших рослин, краєвиди міст. Тиражність гравюри сприяла шкидкому і зручному розповсюдженню знать. Так продовжувалося до середини XIX ст., коли з’явилася фотографія і фотомеханіка, які своїми функціями багато в чому замінили собою гравюру [4]. Але до того моменту саме гравюру завдяки її спроможнісю до тиражування можна вважати одним з інструментів прширення знань. Сьогодні, в епоху цифрових технологій, не зникає зацікавленість традиційними техніками гравюри. Вивчення і переосмислення здобутків попередніх періодів дає можливість розширити виражальні засоби мистецьких творів.