ТИПОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ФОРМ ТЕРІНІВ УКРАЇНСЬКОГО ФАРФОРУ-ФАЯНСУ ПРАВОБЕРЕЖЖЯ КІНЦЯ ХVІІІ – ХІХ СТОЛІТЬ

Анотація

Кінець ХVІІІ століття був позначений трьома переділами Польщі між Австрією, Пруссією та росією. Ці історичні обставини змінили баланси внутрішніх та зовнішніх ринків кількох країн на мапі Європи. У результаті нове російсько-австрійське пограниччя проходило на теренах Волині, Поділля та Галичини. Відомі контрактові ярмарки у Львові, Дубно, Вільно, Новогрудку опинилися на прикордонних територіях. Врешті через політико- економічні обставини контракти було перенесено до Києва. Це певним чином об’єднало промислову зону Правобережжя, в якій опинилися фарфоро-фаянсові центри Галичини, Волині, Поділля та Київщини. Початково у вказаній галузі провідними «зонами стилетворчості» стали найбільші фабрики Волині на чолі з Корцем. Вектори взаємодії єднали цю мануфактуру з подільським Чудновом. З другої третини ХІХ століття серед значних виробництв посіло особливе місце Глинсько в Галичині, де продукція виготовлялася близькою до форм англійського Давенпорту з густим одрукуванням. Всі перелічені центри творчо взаємодіяли з Київщиною, де на правому березі Дніпра було влаштоване Межигірську фарфоро-фаянсову фабрику. Консолідація творчих сил постійно відбувалася через постаті окремих майстрів, котрі мали відношення до фабрикації продукції у Корці, Баранівці, Городниці, Томашуві (на теренах етнічної Польщі), та Межигір’ї й Дибинцях на Київщині. Тяглість традицій формотворення наразі прослідковується у загальних тенденціях розвитку всіх окреслених виробництв. Адже фарфор-фаянс став тим індикатором, котрий як лакмусовий папірець проявив ментальні вісі наших земель, що впевнено скеровувались на Австрію та Францію, зачіпаючи Польщу і Німеччину. Не зважаючи на окупацію росіянами, вітчизняний фарфор- фаянс свідчив про власні пріоритети в духовному житті українців, не залежні від чогось насаджування.