ОБРАЗ АННИ ЯРОСЛАВНИ У ПЛАСТИЧНИХ МИСТЕЦТВАХ: МИНУЛЕ Й СУЧАСНІСТЬ

Анотація

У статті зосереджено увагу на іконографії Анни Ярославни (близько 1032 р. – між 1075 і 1089 рр.), дочки Ярослава Мудрого (983 / 98-1054 рр.), яка була одружена з Генріхом I (1027-1060 рр.) і набула статусу королеви Франції. Дослідження побудовано з урахуванням найвідоміших портретів, створених митцями від доби Середньовіччя й до сьогодення у різних видах образотворчого мистецтва (скульптурі, живописі, графіці), нумізматиці. Достеменно не відомо, як виглядала князівна – збереглись доволі незначні свідчення про її зовнішній вигляд. В історичних хроніках першочергово відзначається рудий колір волосся молодої дружини Генріха І. Частіше підкреслюються риси характеру – доброта, щедрість, смиренніть, самовідданість. Прижиттєві портрети дочки Ярослава Мудрого викликають гарячі дискусії у наукових колах. Висувається гіпотеза, що у Софійському соборі (ХІ ст.) зображено синів, а не дочок Ярослава Мудрого. А на копії XVIII ст. з рисунку голандського художника А. ван Вестерфельда 1651 р. представлено інше подружжя – Володимира Святославича і його дружини Анни (хрестителів Русі) в супроводі восьми княжичів і княжон. Гравійовані та скульптурні портрети ХVІІ ст., попри модний образ епохи, виявляють певні характерні риси Анни Ярославни – худорлявість, загальну витонченість, видовженість овалу обличчя. Сучасні українські митці (В. Зноба, М. Зноба, Г.Севрук, В. Стельмах), відтворюючи образ Анни Ярославни, орієнтуються на загальновідомий гравійований образ фламандського художника Якоба де Бі (Jacobus de Bie) 1643 р. Разом із тим, кожний портрет вирізняється авторським рішенням і віртуозним володінням матеріалом. Представлена стаття є не тільки першою розвідкою, що охоплює образотворчі й історичні джерела. Зібраний матеріал засвідчує вагомий внесок національної історії у розвиток європейського політично-культурного простору, є демонстрацією єдності й дружніх стосунків між Україною і Францією.