ПРОЄКТИ ІНТЕР’ЄРІВ ПОЧАТКУ ХХ СТОРІЧЧЯ В ТВОРЧОСТІ ВАСИЛЯ КРИЧЕВСЬКОГО, АМВРОСІЯ ЖДАХИ, ОЛЕКСАНДРА САЄНКА

Анотація

З-поміж спадку визначних художників- універсалів початку ХХ сторіччя привертають увагу проєкти інтер’єрів Василя Кричевського, Амвросія Ждахи, Олександра Саєнка. Колись їх пошуки в означеній царині було прийнято називати «українським стилем». Хоча, якщо йдеться про національну спадщину, важко пов’язувати подібні експерименти з поняттям великих європейських історичних стилів. Однак якщо розуміти під ними стилі давніх цивілізацій, що зберігали віками певну герметичність і рафінованість, можливо це тлумачення варто вважати доречним. Позаяк, безсумнівно, перелічені автори прагнули у своїх проєктах інтер’єрів досягти певної стилістичної єдності й уводили низку елементів, що співвідносилися з історичним минулим нашої країни. Так, Василь Кричевський у 1900-х рр. у будівлі Полтавського земства започаткував традицію оформлення інтер’єрів у національному «Українському стилі», що відповідало тогочасним запитам місцевого населення Східної України. І якщо у першому проєкті йому допомагали видатні художники Сергій Васильківський та Опанас Сластьон, котрі сповідували ідеї розвитку української орнаментики епохи модерну, то надалі, у 1930-х, разом із Петром Костирком митець і архітектор намагався впроваджувати проєкти національного варіанту в межах ар деко, зокрема – інтер’єр вестибюлю заповідника Т. Г. Шевченка у Каневі. Натомість Амвросій Ждаха залишив акварельні проєкти інтер’єрів українського традиційного житла, а також світлиць у кам’яницях 1910-х рр., котрі зберігаються у його фонді у відділі рідкісної книги в збірці Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім. М. Заболотного в м. Києві. У проєктах митець проявив себе як протодизайнер, що комплексно вивчав інтер’єри житла Півдня України, зокрема задунайських козаків, а також подільські наративи, близькі сецесійному закоп’янському стилю, й формував власні проєкти оформлення середовища традиційного житла, в яких намагався урахувати всі потреби часу. У цьому ряду варто згадати й напрацювання в означеній галузі Олександра Саєнка 1920-х рр., котрий розробляв акварельні проєкти кімнат з урахуванням дизайну печі, меблів і текстильного декору в стилістиці бойчукізму.