ТЕМА СПОРТУ В УКРАЇНСЬКОМУ ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ

Анотація

Після здобуття Україною незалежності спортивна тематика в образотворчому мистецтві поступово вийшла з-під тиску радянських ідеологічних кліше. Виникає питання: як сучасна інтерпретація тілесності співвідноситься з «фізкультурою і спортом» радянської доби, нонконформістською традицією та художніми пошуками модернізму й авангарду початку ХХ століття? Довгий час майже не проводилося систематичної роботи з вивчення, архівації та популяризації спортивних сюжетів у мистецтві. Лише останніми роками спостерігається відновлення інтересу до тілесності, що виходить за межі суто спортивної тематики й набуває сучасних інтерпретацій, зокрема, у контексті гендерної ідентичності. Запропоноване дослідження не претендує на всеосяжність і є лише однією «цеглиною» в розбудові маловивченої та не структурованої теми спорту в образотворчому мистецтві України. У публікації лаконічно позначено ключові етапи побутування зазначеної тематики – від розважально-публічних заходів (циркові номери, кінні змагання) зламу ХІХ – початку ХХ століть до оновленої пластики тілесності авангарду та подальших ідеологем соціалістичного реалізму. Підкреслено зміни в інтерпретації теми спорту після набуття Україною Незалежності – намагання художників уникати образних плакатних кліше й гучних гасел, зосереджуючись на художній складовій – виразності композиції, кольору, енергії твору загалом. Запропоновано подальший рух дослідження теми спорту в творчості українських митців початку ХХІ століття. Виявлення, систематизація та аналіз візуального матеріалу дозволять не тільки окреслити місце спортивної тематики в історії національного образотворчого мистецтва, а й узагальнити ідею тілесності на рівні духовно-візуальної історії України.